Рік.

Вже рік ми всі живемо декількома життями. Несемо декілька місій.

Бачимо інші виміри.

Знаходимося під повним виром почуттів.

Ми багато чого втратили.

Ми багато з ким попрощалися.

Назавжди.

Ще не відпустили, але вже відчули порожнечу на все життя.

Ми багато чого зрозуміли.

Відчули.

Знайшли.

Сьогодні в нас інші Герої.

Інші цінності.

Люди. Наші люди надихають. Не дають опустити руки. Викликають гордість. Показують приклад та надають сили триматися, жити, виборювати своє право на життя, вибір, волю, країну.

Кожну поїздку ми бачимо очі наших українців. Стомлені, спустошені, повні суму, болю, але незламні. Саме наші люди після тривалих місяців окупації надають нам сили виконувати те невеличке, що ми зробили своєю місією - медична допомога людям на деокупованих територіях.

Не втомилися.

Стоїмо.

Допомагаємо.

Бо все є і буде Україна!

Ми, українці, занадто любимо це життя та все своє, щоб бути зламаними.

Підтримуємо своїх стільки, скільки будемо жити. 

Слава Україні!